Хірургічна корекція гіперкінезів різної етіології

Гіперкінези – це патологічні неконтрольовані рухи, які можуть бути наслідком різних неврологічних захворювань, включаючи хорею Гентінгтона, дистонію, тремор, синдром Туретта та інші. Коли медикаментозне лікування не приносить достатнього полегшення, хірургічні методи можуть стати ефективною альтернативою. Нейрохірургічне втручання спрямоване на нормалізацію діяльності тих структур мозку, які відповідають за розвиток гіперкінезів.

Сучасні нейрохірургічні методи дозволяють значно покращити стан пацієнтів з гіперкінезами різної етіології. Незважаючи на можливі ризики та ускладнення, хірургічне втручання часто є єдиним ефективним методом лікування у важких випадках. Подальші дослідження та розвиток технологій у цій галузі сприятимуть удосконаленню хірургічних методів та підвищенню їхньої ефективності.

Діагностика

Клінічний анамнез:

• Оцінка симптомів: тип і частота неконтрольованих рухів, фактори, що їх провокують.
• Історія хвороби: тривалість симптомів, ефективність попереднього лікування.

Фізикальне обстеження:

• Неврологічне обстеження для визначення типу гіперкінезів (тремор, дистонія, хорея, тик).
• Оцінка м'язового тонусу, координації, рухливості та рефлексів.

Інструментальні дослідження:

• Магнітно-резонансна томографія (МРТ): для виключення структурних уражень мозку.
• Функціональна МРТ або Позитронно-емісійна томографія (PET): для оцінки функціональної активності мозку.
• Електроенцефалографія (ЕЕГ): для виявлення епілептичної активності у випадках, коли гіперкінези можуть бути пов'язані з епілепсією.

Хірургічні методи лікування

Глибока стимуляція мозку (ГСМ) - Імплантація електродів у певні ділянки мозку (переважно таламус, глобус паллідус або субталамічне ядро) для передачі і електричних імпульсів, які нормалізують активність нейронів.

Показання: тремор, дистонія, хорея та інші гіперкінези, резистентні до медикаментозного лікування.

Деструктивні втручання (lession) на глибинних структурах мозку

Паллідотомія - Деструкція внутрішнього сегменту глобус паллідум (Gpi) для зменшення патологічної активності, що спричиняє моторні симптоми.

Показання:

• Важкі моторні симптоми, не піддаються медикаментозному контролю.
• Пацієнти, які не є кандидатами на ГСМ через медичні або інші протипоказання.

Переваги:

• Зменшення симптомів ригідності та брадикинезії.
• Поліпшення якості життя пацієнтів.

Таламотомія - деструкція частини таламуса (вентральне проміжне ядро) для зменшення тремору.

Показання:

• Виражений тремор, який не контролюється медикаментозно.
• Пацієнти, які не є кандидатами на ГСМ або інші процедури.

Переваги:

• Зменшення або усунення тремору.
• Поліпшення моторної функції.

Субталламотомія - деструкція окремих субталамічних ядер для зменшення передачі електричних імпульсів, які нормалізують активність нейронів.

Цингулотомія - деструкція поясної звивини двобічна

Основні переваги хірургічного лікування гіперкінезів:

1. Покращення моторної функції: Значне зменшення або усунення неконтрольованих рухів, що дозволяє пацієнтам вести більш активне та незалежне життя.
2. Зниження потреби в медикаментах: Можливість зменшення дози медикаментів або навіть їх відміна, що знижує ризик побічних ефектів.
3. Підвищення якості життя: Поліпшення як фізичного, так і психоемоційного стану пацієнтів, зменшення стресу та депресії, пов'язаних із захворюванням.
4. Індивідуальний підхід: Можливість налаштування параметрів стимуляції у випадку глибокої стимуляції мозку для досягнення оптимального результату.

Нейрохірургічне втручання вимагає висококваліфікованої команди лікарів, що включає нейрохірургів, неврологів, радіологів та реабілітологів. Успіх хірургічної корекції гіперкінезів залежить від ретельного планування, точного виконання операції та адекватного післяопераційного догляду.

Нейрохірургічне лікування гіперкінезів є складним, але перспективним напрямом, що відкриває нові можливості для пацієнтів, допомагаючи їм повернутися до активного та повноцінного життя.

Відділення є провідним в Україні з лікування даної патології, де проведено більше ніж 600 стереотаксичних втручань на різних підкіркових відділах у хворих з Хворобою Паркінсона та Есенціальним тремором, що супроводжувались тремором, ригідністю, брадикінезією, ДОФА-дискінезіями або іншими побічними ефектами консервативного лікування.в